Нещодавно вийшов друком науковий журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ» № 1 (55), в якому опубліковано статтю керівника обласного центру пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності, кандидата історичних наук Сергія Макарчука та кандидата історичних наук, асистента кафедри українознавства Миколаївського національного аграрного університету Ганни Побережець «Репресована Феміда: архівно-кримінальна справа голови Миколаївського обласного суду А.Онищенка».
Метою статті стало вивчення причин та методів фальсифікації кримінальних справ органами державної безпеки під час Великого терору 1937–1938 рр., їхні особливості стосовно членів суддівського корпусу.

Нещодавно вийшов друком науковий журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ» № 1 (55), в якому опубліковано статтю керівника обласного центру пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності, кандидата історичних наук Сергія Макарчука та кандидата історичних наук, асистент кафедри українознавства Миколаївського національного аграрного університету Ганни Побережець «Репресована Феміда: архівно-кримінальна справа голови Миколаївського обласного суду А.Онищенка».
Метою статті стало вивчення причин та методів фальсифікації кримінальних справ органами державної безпеки під час Великого терору 1937–1938 рр., їхні особливості стосовно членів суддівського корпусу.
У статті прослідковується еволюція радянської системи судочинства в бік її уніфікації та централізації, адаптація під потреби керівників комуністичного режиму. На основі архівно-кримінальної справи першого голови Миколаївського обласного суду А. Г. Онищенка розглядаються основні тенденції у підборі кадрів радянських суддів. Фахова освіта, глибокі знання різних галузей права були незатребувані. Основні критерії для успішної кар’єри судді – це лояльність до політичного режиму, належність до Комуністичної партії та «незаплямована» біографія. При цьому повністю ігнорувалися основні принципи цивілізованого судочинства: відокремленість судової влади, незалежність суддів тощо.
Окремі судді дотримувалися процесуальних норм при розгляді кримінальні справ, сфабрикованих співробітниками НКВС, повертали їх на повторне розслідування. У багатьох випадках суди стали заважати органам держбезпеки у реалізації масових репресій. Не випадково одним з обвинувачень голові Миколаївського суду фігурувало «змазування» справ по контрреволюції та зайва прискіпливість. До обвинувачення А. Онищенку слідчі Миколаївського УНКВС залучили участь у «бандах» у 1919–1920 рр., в «антирадянській українській націоналістичній повстанській організації», «побитті» радянських та партійних кадрів тощо.
Однак кримінальну справу на А. Г. Онищенка та декількох інших суддів Миколаївського обласного суду чекісти не довели до логічного завершення. Наприкінці 1938 р. масові репресивні акції були згорнуті. Восени 1939 р. кримінальна справа на А. Онищенка була припинена.