«Хто, якщо не я!»
«Смерть забирает каждого –
Грешного и безгрешного,
Но в первую очередь она забирает
Самого сильного, самого храброго,
самого нежного…»
Країна – це перш за все люди, які її захищають. Мужність, героїзм та самопожертва багатьох воїнів-українців, які відстоюють незалежність своєї Батьківщини в зоні проведення антитерористичної операції, об залізну стійкість яких в безсилій люті розбиваються атаки терористів та найманців, що найкраще підтверджують ці слова. Але героїзм проявляється не тільки у відкритому бою з ворогом, це – крім усього повсякденна, чесна і професійна робота в умовах постійної смертельної небезпеки.
Наш земляк Алдошин Максим Олександрович був серед перших, хто встав на захист України від зовнішньої агресії, її суверенітету та територіальної цілісності. Його метою в житті була служба в армії, тому після закінчення політехнічного технікуму він в 2010 році вступає до Луганського університету МВС ім. Дидоренка, а після того як перейшов на V курс за контрактом йде до Збройних Сил. Вчився добре, був принциповим і не шукав легких шляхів у навчанні. Та драматичні події початку 2014 року внесли свої корективи в життєві плани.
Максим, хоча зовні й не показував бажання потрапити до зони АТО, сам зголосився поїхати туди як солдат-контрактник військової служби правопорядку в першій шістці. Незважаючи на те, що він був без п’яти хвилин офіцер, після запитання «Хто бажає?» - першим вийшов із шеренги. На відмовляння матері слідувала одна відповідь – «Хто, якщо не я!»
Відрядження Максим відбував у самому епіцентрі антитерористичної операції в Донецькій області, де він був водієм-стрільцем групи охорони військової служби правопорядку. Навіть в тих важких умовах проявляються такі риси характеру Максима, як доброзичливість у ставленні до товаришів по службі та надзвичайна відповідальність. Командир дивувався – «Як так може бути, йде війна, а твій УАЗ блищить чистотою?»
Трагічний випадок стався 7 серпня 2014 року в районі м. Амвросіївка Донецької області. Напередодні від Донецької прокуратури надійшло повідомлення про можливі правопорушення з боку військовослужбовців блокпосту поблизу м. Первомайськ, з метою перевірки та з’ясування обставин на блокпост виїхали майор юстиції М.Ю. Кондратьєв, молодший сержант І.О. Діордіца, старший солдат М.М. Трачук та водій-солдат М.О. Алдошин на автомобілі «УАЗ-3151».
Приблизно через 40 хвилин після прибуття на блокпост М.Ю. Кондратьєв наказав їхати разом з ним до села Піски, причому мету поїздки не повідомив. Неподалік залізничного мосту автомобіль потрапив під кинжальний обстріл бандитів з лісосмуги з обох сторін дороги. Майор М.Ю. Кондратьєв відразу отримав смертельне поранення в голову, інші військовослужбовці – поранення різного ступеня. Максим Алдошин, незважаючи на важке поранення намагався від’їхати з місця обстрілу, при цьому декілька разів втрачав свідомість.
Від’їхавши приблизно 1 км, їх автомобіль врізався в металевий відбійник з боку водія. Молодший сержант Ігор Діордіца намагався надати медичну допомогу іншим, сам маючи серйозне поранення в шию. На трьох бійців була лише одна ампула з ліками, і вони робили уколи до підходу допомоги, доки не зламалася голка. Під обстрілом з боку терористів прибулим рятувальникам вдалося вивезти М.М. Трачука та І.О. Діордіцу, Максима ж, який відповз на 400 м від місця події, знайшли пізніше та важко пораненого доставили в лікарню м. Красноарміськ. Там він і помер від множинних відкритих ран з урахуванням плечової артерії.
Чи обірвалось би життя Максима, якби не халатність і бездіяльність тих, хто зобов’язаний був провести розвідку прилеглої до блокпосту території? Питання риторичне.
На жаль, смерть забирає в першу чергу найкращих, найсміливіших, найхоробріших. В пам’яті всіх хто знав Максима, він назавжди залишиться людиною веселою, доброю, небайдужою до проблем інших. З трьох років навчився читати і з книгами ніколи не розлучався. Любив музику, написав 17 пісень, одна з яких написана в 2013 році про маму. Особливою пристрастю Максима був спорт. Друзі любили його за готовність прийти на допомогу, за оптимізм і веселу вдачу.
Біля Миколаївського політехнічного коледжу посаджені калини та дубова алея, названа в честь випускника. Указом Президента України від 08.09.2014 № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня Алдошина Максима Олександровича (посмертно). Нехай же вони завжди нагадують про таке коротке, але яскраве життя та героїчну смерть за Україну. Вічна йому пам'ять і низький уклін нинішніх і прийдешніх поколінь.
Макарчук С.С.
