Герой війни

Пам’ять… Нетлінна, гірка і вічна… Пам’ять про втрати найкращих синів нашої землі під час війни на сході України. Про них говорити та писати важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то боляче вдвічі.
Олексій Георгійович Грачов народився 24 квітня 1977 року в місті Воронежі (Росія). Коли хлопець був малим, родина переїхала до Очакова, що на Миколаївщині. На відмінно закінчивши Очаківську загальноосвітню школу №1 у 1994 році, та Очаківську дитячу музичну школу, медаліст Олексій став курсантом загальновійськового факультету Одеського інституту сухопутних військ. Військовий шлях молодий офіцер розпочав у 1998 році в 93-й механізованій бригаді, що дислокується на Дніпропетровщині. До речі, вуз курсант закінчив з червоним дипломом, тож за кілька років був переведений на службу у відділ бойової підготовки управління армійського Корпусу Південного оперативного командування в місті Дніпропетровську (сьогодні м. Дніпро).
У 2008 році в званні майора закінчив Національну академію оборони України імені І. Черняховського та був призначений командиром механізованого батальйону окремої механізованої бригади армійського Корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (Чорноморське Одеської області). За два роки Олексій Грачов – начальник штабу – 1-й заступник командира окремої механізованої бригади Армійського корпусу у місті Болград Одеської області. 10 серпня 2012 року протоколом кафедри тактики факультету аеромобільних військ і розвідки Військової Академії була обговорена і затверджена тема дисертації, яку підполковник Грачов встиг написати, але захистити так і не встиг…
З 2012 року – начальник штабу, 1-й заступник командира окремої механізованої бригади Армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, а з грудня 2013 року – начальник відділу підготовки штабу оперативного командування «Південь».
Полковник Грачов завжди був цілеспрямованим і відповідальним. Багато сил приклав для укріплення бойової техніки броньованою сіткою проти кумулятивних снарядів, працював з особовим складом, дбаючи про радіозв’язок для розвідки, шоломи та бронежилети для побратимів, адже розумів, які складні завдання будуть вони вирішувати. Тісно співпрацював з волонтерами та Фондом соціального розвитку міста Дніпропетровська (м. Дніпро), в результаті - вдалось поставити броню на 10 одиниць БМП-2 та придбати для бійців вкрай необхідні речі. Як згадувала в одному з інтерв’ю волонтер Настя Сніжна: «Я більше не зустрічала людей з таким підходом до вирішення задач. Говорив коротко і зрозуміло. Завжди вмів цінувати свій час і час співрозмовника».
З березня 2014 року по липень 2014 року Олексій Грачов виконував бойові завдання щодо захисту кордону в Луганській області. Саме завдячуючи рішучим діям тактичних груп 93-ї окремої механізованої бригади, координацію дій яких проводив Олексій, неодноразово вдавалось нашим воїнам перешкоджати ворогу порушувати Державний кордон України. 5 червня 2014 року Олексі Грачов був представлений оперативним командуванням «Південь» до високої нагороди, а 15 липня 2014 року Указом Президента України №593/2014 нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
19 серпня 2014 року Грачов вивів колону техніки з військового містечка Черкаське, що на Дніпропетровщині, але вже на Донецьк. Після восьмиденних виснажливих боїв він отримав осколкове поранення, але залишився з побратимами на бойовому посту. Коли він отримав наказ про вивід бойової техніки, він очоливши колону рідної 93-ї бригади почав прорив з боєм. 29 серпня 2014 року його бойова машина піхоти (БМП-2), яка йшла першою була розстріляна з РПГ ворога в районі смт Старобешево під Іловайськом. Олексій отримав смертельне осколкове поранення.
4 вересня 2014 року в с. Гвардійське Одеської області в останню путь провели 37-ми річного полковника Збройних Сил України, мужнього бойового командира, безстрашного кадрового офіцера Олексія Георгійовича Грачова з усіма армійськими почестями. З тугою в серці залишилась дружина Олена та дочка Ольга.
30 квітня 2015 року в його рідній школі - Очаківській ЗОШ №1 на честь Героя – справжнього патріота України, який загинув в зоні АТО, захищаючи цілісність і незалежність рідної землі - встановили меморіальну дошку. «Вчителі першої школи пам’ятають свого випускника – медаліста Олексія першим у всьому. Був завжди порядним, добрим та усміхненим… Його короткий, але такий яскравий життєвий шлях є прекрасним прикладом для молодого покоління», - крізь сльози промовила директор школи Т.В. Іщенко. Після хвилюючих урочистостей ще довго лунало: «Герої! Герої! Герої! Найкращі Вкраїни сини! Цей світ лиш врятують Герої. Герої нової війни».
Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Грачов Олексій Георгійович посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

Мандибура С.М.