Офіцер Честі

З плином часу ми стали забувати, яку ціну заплатив український народ за свою свободу. На жаль, «гібридна» війна не обійшла нашу державу і тепер. Ще три роки тому ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Буремний лютий 2014 року назавжди розділив історію України на «до» і «після» Революції Гідності. Ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні! – Героям слава!», а тепер ці слова набули нового змісту. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що ці Герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України.
Серед таких Героїв був Веливок Владислав Валерійович, який народився 25 квітня 1979 року в місті Миколаєві у родині військових. З ранніх літ він мріяв стати військовослужбовцем та вірно служити своїй державі. В 1997 році, закінчивши загальноосвітню школу № 12, Владислав намагався вступити до Одеського інституту сухопутних військ, але зазнав невдачі. Маючи вольовий та цілеспрямований характер, він не здається і весь наступний рік присвячує підготовці до вступу в до цього ж інституту, адже це була його мрія з дитинства, яка повинна була обов’язково здійснитися. Так і сталось. В 2002 році успішно закінчивши інститут та отримавши спеціальність «інженер-електромеханік», Владислав був направлений у військове містечко Яворів Львівської області до військової частини польової пошти В 4680, 24-ї окремої механізованої Залізної бригади ім.Данила Галицького. В цьому містечку він зустрів свою майбутню дружину Катерину, з якою в 2008 році одружився. За рік у них народився син Руслан.
Отримавши звання майора, в 2010 році Владислав вступає до Національного університету оборони ім. І. Черняховського, який закінчив в 2012 році та отримав звання підполковника. В цей же рік у нього народжується донька Ангеліна. Здавалося, що є все для щастя - улюблена робота, дружина, діти. Але все складалося не так, як очікувалось, в січні цього року у Владислава помирає мама. Дуже важко він переносить її втрату.
Коли в нашій державі почалися перші спалахи російської агресії, Владислав знаходився у відпустці - разом з родиною відвідував батька, який залишився в рідному місті Миколаєві. Він розумів, що його будуть викликати. Не встигнувши попрощатися з рідними, Владислав першим потягом відправився до міста Львова. Це був останній його приїзд, остання зустріч з домівкою, з родиною та близькими.
В березні 2014 року підполковник Веливок Владислав Валерійович був направлений в 24-й батальйон територіальної оборони Луганської області «Айдар». За час перебування в зоні проведення бойових дій Владиславу неодноразово пропонували відпуску, але він її не брав, тому що не міг залишити своїх побратимів на полі бою. Щоденно він намагався зв’язуватися зі своєю родиною, щоб вони не хвилювались. Підполковник Веливок приймав участь у бойових діях, які розпочались 13 серпня 2014 року в селищі Хрящувате Краснодонського району на шляху від Ізварино (селище на кордоні між Луганською областю і Росією) до Луганська. Під час цих боїв українських воїнів обстрілювали мінометами, системою залпового вогню «Град», вони декілька разів потрапляли в оточення.
26 серпня 2014 року, намагаючись вивести на автомобілі «Урал» з селища Хрящувате своїх поранених товаришів, підполковник 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області Веливок Владислав потрапив під обстріл артилерії. Осколки «Града» потрапили в його автомобіль. Через добу дружині повідомлять, що при виконанні завдання Веливок Владислав помер. Поховали Героя на Личаківському кладовищі в м. Львові.
Життя Веливока Владислава Валерійовича обірвалося у віці 35 років. Він дійсно був офіцером честі (так називали його побратими), справедливим, добрим, людиною з великим серцем.
Указом Президента України за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Веливок Владислав Валерійович посмертно нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Посмертно йому присвоєно військове звання полковник.

Секрета К.В.