БЕЗСТРАШНИЙ ВОДІЙ
За свій невеликий термін проведення антитерористична операція встигла забрати життя багатьох українців – справжніх героїв, що поклали своє життя за суверенітет, цілісність та єдність української держави. Саме військовослужбовці першими увійшли до зони антитерористичної операції, вони щохвилини виборюють для нашої держави такий жаданий мир, завзято та сміливо ідуть в бій з думкою про перемогу. Це справжні патріоти, які ціною власних життів забезпечують неподільність нашої країни, саме їм ми зобов’язані та повинні вклонитися за мирне небо над головою.
Одним з таких непізнаних героїв сьогодення був Завірюха Олександр Ігорович, уродженець села Кам’яна Балка Первомайського району Миколаївської області.
Солдат контрактної служби прийшов до Збройних сил України на посаду водія-механіка. На початку своєї служби керував військовими транспортними засобами, пізніше пересів за кермо не модернізованого бронетранспортеру БТР-80. Олександр був одним з кращих водіїв бригади, за БТРом слідкував як за власною дитиною, завжди тримав його в ідеальному стані. Однак, командирові відділення неодноразово доводилося сварити Олександра за безлад в середині машини, на що солдат жартома погрожував вигнати хлопців з бронетранспортеру та їздити на ньому самостійно.
Командир відділення Володимир згадує солдата Завірюху як гарного та слухняного виконавця, будь-як
у поставлену задачу виконував на «відмінно». Олександр виявився дуже веселим хлопцем, весь час жартував, навіть під час обстрілів.
- Безстрашний був, зовсім нічого не боявся, – з посмішкою на вустах пригадує командир.
21-річний Олександр відзначився вражаючою мужністю під час запеклих боїв 11-12 липня поблизу Зеленопілля: разом із бойовими товаришами врятував життя великій кількості поранених, вивізши їх у безпечну зону. Проте, під час тих запеклих боїв сам мало не загинув. Залишивши особовий склад на місці дислокації, водій Олександр разом із командиром взводу, оператором-навідником та двома медпрацівниками рухалися на бронетранспортері полем бою та попали під обстріл. Лише за п’ять хвилин потому командир взводу помітив, що Олександра немає в машині та вже і не сподівався побачити його живим. Коли після закінчення обстрілу усміхнений водій зазирнув у люк: «Всі живі? Тоді швидше тікаємо звідси!». Того разу йому таки вдалося вижити, сховавшись за машиною з іншого боку.
Життя Олександра обірвалося внаслідок чергової атаки терористів на Донецький аеропорт. 28 вересня прямою наводкою танк терористів влучив у бронетранспортер, де знаходились бійці 79 окремої аеромобільної бригади. Того дня загинуло семеро десантників, серед них і водій Завірюха. Його бойові товариші та командир відділення жалкують лиш про те, що так і не встигли добре пізнати Олександра, але в їх пам’яті він назавжди так і залишиться безстрашним жартівником та хоробрим бійцем. Незважаючи на свій юний вік, Олександр виявився справжнім героєм, яким може пишатися Україна!
Кисличенко М.О.
